Легалізація працевлаштування – як довести факт трудових відносин
Якщо трудовий договір між особою та роботодавцем не укладений, то трудові відносини по факту не закріплено, тож, коли особа виконує трудові обов’язки (фактично перебуває в трудових відносинах), а роботодавець не бажає оформити трудові відносини належним чином, тоді можна доводити факт перебування з конкретним роботодавцем у трудових відносинах.
Підтвердити факт перебування в трудових правовідносинах в позасудовому порядку можна таким чином:
— провести переговори з роботодавцем;
— направити звернення одночасно до територіальних органів Держпраці та ДПС.
Які особливості встановлення факту перебування в трудових правовідносинах у судовому порядку?
Суперечки щодо фактів трудових правовідносин або укладення трудового договору розглядають у судовому порядку (стаття 315 Цивільного процесуального кодексу України).
Фізична особа має право звернутися до суду за місцем її проживання з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
При зверненні до суду з відповідною заявою необхідно зазначити:
— який факт заявник просить встановити та з якою метою;
— причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
— докази, що підтверджують факт (такими доказами може бути наказ про прийняття на роботу, наказ про звільнення, накази про здійснення трудової діяльності, довідки про нарахування та виплату зарплати, наявність трудового договору, допущення працівника до роботи, виконання трудової функції та обсягу робіт, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, показання свідків тощо).
Отже слід наголосити, що у будь-який спосіб незадекларована праця має негативні наслідки як для працівників, так і для роботодавців.
Належним чином оформлені трудові відносини можуть вважатися лише ті, коли роботодавець уклав з працівником трудовий договір, офіційно повідомив про його працевлаштування державну фіскальну службу, офіційно і в повному розмірі виплачує заробітну плату, сплачує за працівника єдиний соціальний внесок.
Працівник без офіційного оформлення на роботу позбавляє себе:
- гарантованого державою розміру заробітної плати;
- виплати своєчасно та не нижче мінімальної заробітної плати, офіційної відпустки, відпустки по догляду за дитиною тощо;
- виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;
- допомоги у разі настання нещасного випадку під час виробничого процесу;
- соціального страхування.
До того ж неоформлений офіційно працівник втрачає трудовий та страховий стаж при розрахунку розміру пенсії.
Батьку дитини 14-денна оплачувальна відпустка – Закон набув чинності
8 травня в «Голосі України» опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15 квітня 2021 року № 1401-IX. Закон набрав чинності 9 травня 2021 року.
Документ покликаний забезпечити рівні можливості для чоловіка й жінки у питанні поєднання роботи із сімейними обов’язками. Зокрема, усуваються законодавчі прогалини, що обмежують право батька на відпустку для догляду за дитиною.
Раніше така відпустка батькові дитини, бабусі, дідусю чи іншим родичам, які фактично доглядають за малюком, надавалася на підставі довідки з місця роботи або навчання матері про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну її декрету. Таким чином, закріпився дискримінаційний підхід, за яким право батька чи інших родичів на відпустку для догляду за дитиною було похідним від права матері, тобто лише мати могла делегувати право на декрет іншим. Через це у випадках, коли мати дитини є, наприклад, самозайнятою особою або ФОПом, батько теж не міг скористатися відпусткою для догляду за дитиною.
Закон запроваджує новий вид відпустки — одноразова відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів, що оплачується коштом роботодавця. Така відпустка надаватиметься комусь одному: чоловіку, дружина якого народила дитину; батькові дитини, якщо він не одружений з матір’ю дитини, але проживає спільно; бабусі або діду, або іншому повнолітньому родичеві дитини, який фактично доглядає за нею.
Законом також визначено відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як рівне право кожного з батьків.
Також встановлено право працівників обох статей, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, на додаткову відпустку.