У сучасному суспільстві людина працює в умовах впливу багатьох небезпечних факторів. Некерована праця може стати прямою загрозою життю та здоров’ю людини. Держава, як гарант соціального благополуччя, повинна піклуватися про безпеку праці людини.
Охорона праці – система охорони життя та здоров’я людини в процесі трудової діяльності. Система охорони праці на підприємстві – сукупність заходів, націлених на створення безпечних для життя та здоров’я людини умов праці на кожному робочому місці.
Порушення вимог безпеки при виконанні робіт підвищеної небезпеки, нехтування засобами індивідуального захисту, відсутність професійної підготовки та багато інших порушень – все це є причинами виникнення професійних захворювань та виробничого травматизму. Згідно діючого законодавства кожна людина має право на безпечні умови праці, а кожен роботодавець повинен забезпечити ці безпечні умови праці для кожного працівника. Як правило, не всі роботодавці, як і не всі робітники, усвідомлюють значимість цих вимог. Нехтування цими вимогами завжди приводить до трагедії, травма отримана на виробництві несе за собою низку соціальних наслідків і наприкінці залишає відбиток на суспільстві в цілому.
Розроблення, впровадження та постійне вдосконалення системи управління охороною праці на підприємстві є основою безпечної трудової діяльності для кожного працівника. Це загально правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні та інші заходи, націлені на зменшення ризику виникнення нещасних випадків на підприємстві. Постійне вдосконалення системи управління охороною праці (СУОІІ) є запорукою успіху трудової діяльності.
У першу чергу необхідно визначити відповідальність керівників усіх рівнів за належну роботу з охорони праці. Тому керівник проходить навчання у спеціалізованому ліцензованому центрі. Після закінчення програми навчання проводиться атестація за участю державного інспектора праці, складається протокол і видається посвідчення. Друге, не менш важливе – це навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників. Наказом керівника підприємства визначаються термін і перелік співробітників, які підлягають навчанню. Періодичність для всіх різна, вона залежить від шкідливості та небезпечності робіт і визначена правилами з охорони праці. Після навчання проводиться атестація за участю державного інспектора праці.
Самий трудомісткий етап – розроблення документації. Необхідний цілий комплекс документів: правила внутрішнього розпорядку, посадові інструкції з обов’язками з охорони праці, інструкції з охорони праці з кожної професії або виду виконуваної роботи, інструкції з пожежної безпеки, комплекс наказів. Розробити цю документацію може спеціаліст з охорони праці. Там, де немає служби охорони праці, цю роботу може виконати найнятий фахівець, що дуже зручно. За розробленими інструкціями, у відповідності з посадовими обов’язками, проводиться інструктаж з охорони праці всіх співробітників підприємства.
Паралельно з розробленням локальних документів, ведеться підготовка до атестації робочих місць за умовами праці. Підставою для атестації робочих місць є наказ керівника підприємства. Атестацію проводить стороння організація, що має на це відповідну ліцензію та інструмент. У будь-якому випадку, якщо просто порахувати, у скільки обійдеться один важкий нещасний випадок і заходи, вжиті у зв’язку з ним Державною службою України з питань праці, вийде, що працювати легально ще й вигідно.
Не зважаючи на профілактичну роботу, яка проводиться, ризик травмування на виробництві залишається доволі високим. Аналіз причин виробничого травматизму свідчить, що нещасні випадки – це не збіг обставин, вони є наслідками недодержання роботодавцями, безпосередньо виконавцями робіт нормативно-правових актів з охорони праці, відсутність або неякісне проведення інструктажу, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, недостатній контроль з боку керівництва за виконанням робіт, незадовільний технічний стан обладнання.
Травматизм на виробництві завдає не лише багато горя і страждань людям, їхнім рідним та близьким, а й впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії виливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя працівників. Слід зазначити, що одним з найважливіших шляхів зменшення виробничого травматизму та професійних захворювань, поліпшення стану охорони праці є об’єднання зусиль в цьому напрямі всіх зацікавлених сторін – роботодавців, органів місцевого самоврядування, профспілок, працівників. Тому відповідальність за виробничий травматизм і професійні захворювання, особливо в цей нелегкий для нас час, повинна бути досить високою, а принцип: «Безпека праці – не благо, а обов’язкова умова», – повинен залишатися для всіх, як і раніше, одним із першочергових, важливих і актуальних. Природно, роботодавці прагнуть скоротити показники виробничого травматизму, тільки хтось це робить шляхом підвищення безпеки умов праці, а хтось – приховуючи нещасні випадки, що сталися на підприємстві. Найчастіше виробничі травми намагаються «замаскувати» під ушкодження здоров’я, жодним чином не пов’язані з виконанням службових обов’язків.
У статті 14 Закону України «Про охорону праці» зазначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт, чи під час перебування на території підприємства. Цю норму було внесено до закону, щоб працівник знав про свої права та обов’язки, користувався ними і виконував.
На сьогоднішній день підприємства, які хочуть втриматись на належному рівні, розвиватися удосконалюватися, повинні інтенсивно впроваджувати інноваційну діяльність – нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні науки та передового досвіду.
Якщо для роботодавця пріоритетом є життя і здоров’я людей, які працюють на підприємстві, якщо він постійно покращує умови праці, приділяє увагу побутовим умовам, забезпеченню спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, а на посади спеціалістів з охорони праці призначені компетентні, добросовісні фахівці – тоді ймовірність виробничого травматизму та професійного захворювання буде меншою. Тому не чекайте, коли станеться нещасний випадок на підприємстві, щоб змусити вас виконувати вимоги законодавства про охорону праці, самостійно дбайте про життя та здоров’я найманих працівників!
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві