Гендерна рівність означає рівний доступ, можливості, обов’язки та участь чоловіків та жінок в усіх сферах громадського та приватного життя. Також вона передбачає рівний доступ та розподіл ресурсів між жінками та чоловіками. І хоча за останні десятиріччя правовий статус жінок в Європі беззаперечно покращився, до реального досягнення рівності на практиці ще далеко. І незважаючи на те, що прогрес помітний (рівень освіти, участь у ринку праці та у політиці), гендерна нерівність існує вже багато років, залишаючи чоловікам їх традиційні обов’язки та обмежуючи жінок у можливостях затверджувати свої основні права та функції.
Можна сформувати чотири параметри рівності чоловіків та жінок.
- Права та свободи людини повинні бути визнаним стандартом у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Дані стандарти сформульовано у Конституції України, у міжнародних документах та підлягають обов’язковому виконанню. Вони повинні безумовно виконуватися державами, що ратифікували міжнародно – правові договори і визнавати права людини як фундаментальний принцип державної політики та правотворчості.
- Права людини як права жінки. В основі порушення принципу рівності, який передбачений Конституцією України, виступає таке явище як дискримінація, що руйнує основи справедливостіі, демократії та призводять до порушення жіночих прав.
3.Права, обов’язки та відповідальність є основними складовими елементами правового становища особи у соціумі. А отже, саме вони визначають стандарт рівності у Конституції України та законодавчих актах.
4.Рівні права та свободи є найважливішим елементом гендерної рівності. Вони віддзеркалюють ступінь реалізації та гарантії рівності, які містяться у Конституції та законах України.
Гендерні стереотипи в Україні, так само як і в інших країнах, призвели до умовного поділу ринку праці на дві частини: для жінок (освіта, культура) і для чоловіків (будівництво, армія). Головна різниця між ними полягає у тому, що ринок праці, де більшість становлять жінки, характеризується нижчим статусом і відповідно нижчим рівнем заробітної плати.
Насилля щодо жінок є одним з ключових соціальних механізмів, внаслідок якого жінки опиняються в підлеглому становищі порівняно з чоловіками. Зростання такого насилля є глобальною проблемою. Гостра вона і в Україні. Розробка комплексного, багатодисциплінарного підходу до вирішення важливого завдання – ліквідації насилля в родині і суспільстві є непростою, але вкрай необхідною роботою.
Впровадження гендерних аспектів у формуванні законодавства України – це питання соціальної справедливості, вирішення якого є необхідним для забезпечення рівноправного та стійкого людського розвитку. Отже, для встановлення єдиної, правової, демократичної держави суспільство в Україні повинно бути рівноправним.