Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30- х., не бачила наша земля… Земля, яка готова була нагодувати і дати життя, але не змогла, бо втрутились жорстокі вороги українського народу.
Довгі роки історія цієї трагедії змовчувалась. Та з часом небайдужі люди, дослідники та нещасні очевидці, які дивом вижили в ті страшні роки, почали говорити, шукати справедливість. Тоді представники радянської влади та преси, які сприяли створенню штучного голоду на Україні, або покривали цей антилюдський злочин, виправдовувались, говорячи про низький урожай тих років. Звичайно, зменшення врожайності практично завжди призводить до деякого погіршення умов харчування населення, але ж не до мільйонної загибелі населення! Сьогодні ж ні в кого не виникає сумніву, що Голодомор 32-33-х років – це геноцид української нації.
В День пам’яті жертв Голодомору на Красноградщині відбувся тематичний захід в районному Будинку культури. “Вшанувати пам’ять невинних жертв – це той мінімум, який ми маємо зробити для мільйонів загиблих. Не забувати про це – означає вберегти майбутнє від повторення лихоліття”, – підкреслив голова райдержадміністрації Євген Третяков, звертаючись до присутніх в залі.
Далі була хвилина мовчання. Тиша… А в ній так багато голосних думок і скорботи. Після завершення заходу громадськість вирушила колоною, яку очолив керівник району, до пам`ятного знаку жертвам Голодомору на Бєльовській фортеці, аби покласти квіти.
Трагедія Голодомору вимагає від нас бути наполегливими в боротьбі з будь-якими випадками національного приниження, тоталітаризму в нашій державі. Ми повинні робити правильні висновки, бо подібні уроки історії дуже дорого даються нашому народові. Крок за кроком ми наблизимося до розуміння того, що всі наші біди і негаразди — від неусвідомленого впертого небажання безжально поламати стару систему жорстокого поневолювача, яка, на жаль, за чверть віку досі не викорінилася і продовжує гальмувати стрімкий рух України до цивілізаційного розвитку в умовах віянь світового прогресу.