Упокорення голодом стало інструментом закріплення влади сталінського режиму, ліквідації верстви українських селян-господарів і перетворення їх у безправних колгоспників, а водночас – викорінення в Україні соціальних основ незалежництва, тобто соціальної основи української нації.
Цей злочин був ретельно продуманий, залучені численні механізми його реалізації: через чисельні податки і збори, нереальні хлібозаготівельні плани, в українських селян відбирали харчі, а заборона виїзду з населеного пункту з листопада 1932 року (так званий режим “чорних дошок”) і загалом з охопленої голодом республіки від початку 1933-го їх позбавляла останніх надій на порятунок.