В історії України багато трагічних подій. Одна із них сталася 29 січня 1918 року. Цього дня біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихнула, пробудила всю Україну. У цей день 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі. Вони віддали своє життя, але відстояли честь України…
Цієї станції немає на мапі України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від Києва. Та пам’ять про подвиг цих юнаків назавжди залишиться у серцях їхніх нащадків.
Кров під Крутами не була пролита марно. З неї розквітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року, на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої.
Історія бою під Крутами – не тільки про значущість моменту та історичну місію. Це в першу чергу історія мужності та сміливості, справжньої самовідданості та непідробного патріотизму української молоді. І ще – це історія про силу, яку дає впевненість у своїй правді.
Сьогодні, коли Україна знов змушена відстоювати свою незалежність та територіальну цілісність у протистоянні з давнім ворогом, пам’ять Героїв Крут надає всім нам сил та підтримує віру в перемогу. Адже, як і тоді, 29 січня 1918-го, сьогодні правда на нашому боці.