К Р А С Н О Г Р А Д Щ И Н А   Т У Р И С Т И Ч Н А

 

 

Громадська рада

 

Доступ до публічної інформації

 

Дозвільний центр

 

Центр надання

адміністративних послуг

 

Соціально-економічний розвиток

 

Статистичний бюлетень

 

Про очищення влади

 

П О Ш У К

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 GISMETEO: Погода по г.Красноград

 

 

 

 

Мальовнича Красноградщина

 

На високому правому березі річки Берестової розкинулося мальовниче місто Красноград.

Красноград – адміністративний центр району – розташований у південно – західній частині Харківської області, за 100 км від обласного центру. Залізничні шляхи пов’язують Красноград – станцію південної залізниці – з Харковом, Полтавою, Дніпропетровськом, Донбасом і Лозовою, а автобусні – з сусідніми обласними і районними центрами.

До наших днів збереглися у Краснограді руїни старої фортеці, яка в давнину надійно захищала мешканців від наскоків ворожих орд.

 

 

Історія створення фортеці сягає в глибину століть. Після розгрому у 1709 році шведських загарбників під Полтавою кордони Російської держави стали просуватись на південь. Для її захисту від нападу кримських і турецьких татар царський уряд у 1731-1733 роках створив так звану Українську лінію – систему оборонних укріплень від Дніпра до Сіверського Дінця. Українська лінія складалася з 17 фортець і 49 редутів. Десята фортеця була закладена 11 серпня 1731 року і називалася Більовською на честь міста Більова Тульської губернії, звідки прибув полк ланд міліціонерів для її охорони. Саме ця фортеця дала початок нашому місту, а 11 серпня ми відмічаємо, як день заснування нашого міста.

Навколо фортеці оселилися перші мешканці майбутнього міста – переважно російські селяни – однодворці та козаки з Правобережної України.

В 1784 році Більовська фортеця перейменована в місто Костянтиноград, а в 1922 році Костянтиноград було перейменовано на Красноград.

Біля фортеці обеліск встановлений у 1967 році, де зберігається звернення потомків.

 

 

 

 

Центральна вулиця нашого міста – Більовська. Це одна із найстаріших вулиць міста.

 

 

Найкрасивіша і одна з найстаріших споруд – в минулому Земська управа. Зараз Міська рада та редакція газети «Вісті Красноградщини.» Приміщення було побудовано у 1914 році за проектом земського архітектора Шершова у стилі модерн.

 

 

Напроти також одна із найстаріших споруд Краснограда. У 1981 році тут було відкрито меморіальну дошку письменнику – інтернаціоналісту угорцю Мате Залка. В 1928 році він разом з письменником – гумористом Ковінькою відвідав наше місто і виступив перед красноградцями в цьому будинку. Раніше тут був банк Україна, пізніше пошта, а зараз банк «Аваль».

 

 

Поруч Будинок культури. Приміщення було збудоване ще у довоєнний час, на початку 20 століття і знаходилася тут зала Земського зібрання.

 

 

За ініціативою земства в кінці ХІХ ст. було встановлено телеграф, після війни районний відділ зв’язку .

 

 

Біля будинку культури розташований будинок технікуму механізації с/г, добудований у 1957 році. Технікум бере свій початок у 1896 році коли у Костянтинограді було засновано Земську учбово –ремісничу майстерню, яка знаходилася по вул. Харківській 136. На її базі у 1921 році була відкрита с/г школа, через рік реорганізована в технікум.

Перед війною технікум закінчив Федір Тимошенко, танкіст якому у роки війни присвоїли звання Героя Радянського Союзу посмертно. Після війни його ім’я було присвоєно технікуму. Сьогодні технікум випускає спеціалістів електриків, механізаторів, бухгалтерів.

 

 

Другий учбовий корпус технікуму, побудований у 1906 році. До 1917 року в ньому знаходилась жіноча гімназія. Потім вчительська семінарія. У роки війни будинок був сильно пошкоджений, а у післявоєнний час реставрований. Саме на цьому будинку було встановлено прапор звільнення від фашистів.

 

 

Трохи далі по вулиці біля технікуму адміністративна споруда. Свого часу тут розміщувався райком партії. Будинок був збудований у 1972 році. Зараз у цьому приміщенні знаходиться районна державна адміністрація та районна рада.

 

 

Розмір центральної площі міста 7 166,6 м2. На ній розташований пам’ятник В.І.Леніна який був відкритий у 1977 році на честь 60-ї річниці Великої Жовтневої Соціалістичної революції. Висота пам’ятника 5,75 м , вилитий із бронзи. Також у 1988 році з ініціативи місцевої влади на площі було зведено фонтан.

 

 

 

 

У 1968 році в районі були відкриті великі поклади газу. Місто почало швидко розвиватись, з’явились перші багатоповерхові будинки.

 

 

19 вересня 1943 року наше місто було звільнене від окупантів. 7 військових з’єднань, які відзначилися під час звільнення, отримали почесне найменування «Красноградських». Серед цих з’єднань була і 292 штурмова авіадивізія. Вона, а також 268 стрілковий авіаполк, ще довгий час базував у нас у повоєнний час, на прохання красноградців подарували нам списаний бойовий одномісний літак СУ-7. Пам’ятник був установлений у 1969 році.

 

 

Зовсім поруч біля міста розташоване одне з найстаріших сіл нашого району. Землі цього села у 1775 році були віддані Губернатору Азовської губернії Чекову. Засноване ним село було названо на честь його дружини Наталії Наталине.

Наталине – це робітниче передмістя, зона газовидобувних та газорозвідувальних підприємств.

Через Красноград проходить важлива автошляхова магістраль Москва – Сімферополь. У 1969 році у місті понад трасою було збудовано типовий автовокзал.

 

 

 

 

Поруч з привокзальною площею розміщений молодіжний парк.

 

 

У молодіжному парку розташований пам’ятник голові військово-революційного комітету Костянтиноградського повіту Сергію Сергійовичу Щучці. С.С.Щучка загинув у Костянтинограді в лютому 1919 року.

 

 

26 квітня 2001 року був встановлений пам’ятник землякам – Красноградцям, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, який розташований на вулиці Полтавській

 

 

Братські могили, де вічним сном сплять 220 радянських воїнів, які загинули під час боїв, за визволення нашого міста. 47 красноградців розстріляних фашистами у жовтні 1941 році.

 

 

За Братськими могилами Благовіщенський храм який був побудований у 1994 році. Храм споруджувала бригада будівельників з Закарпатської області. Автор проекту київський архітектор Гречанюк. Храм розписувала бригада художників із м. Києва. Дзвони для Благовіщенського храму були відлиті в Росії на Воронежському литійному заводі.

 

 

 

Одна з не багатьох старовинних споруд, яка уціліла на Харківщині це так званий «будинок Катерини» розташований по вулиці Полтавській . Час будівництва будівлі – приблизно кінець ХVІІІ століття. Це перша будівля із цегли в місті. Належала вона купцю Шелестіну. У підвалі цього дому пекли бублики, якими торгував хазяїн. Ця будівля з’єднана підземними ходами з Більовською фортецею. Через наше місто проїжджала Катерина ІІ і зупинялася у цьому будинку. В роки війни фашисти влаштували в цьому будинку табір для військовополонених. Після війни цей дім був жилим, потім належав музею, потім була художня майстерня, а зараз банк.

 

 

Пам’ятник воїнам – інтернаціоналістам був відкритий у 2004 році.

 

 

За пам’ятником – приміщення міжрайонної друкарні, яка збудована у 1983 році. А на розі вулиць Полтавської та стоїть будинок військомату – одне із найстаріших будівель міста, яке було побудоване в кінці ХVІІІ ст. або у першій половині ХІХ ст. В цьому будинку у 1816 році було відкрите перше повітове училище, де навчалися діти дворян.

Напроти приміщення воєнкомату також одне з найстаріших будівель міста, яке належало купцю, який торгував кондитерськими виробами.

Спустившись по вулиці до вулиці Жовтневої можна відвідати місцевий музей, який був відкритий в 1922 році відомим українським художником – етнографом П.Д. Мартиновичем.

Стара частина музею – це колишній жилий будинок земського лікаря Р.Ф.Шиндлера.

 

 

Далі по вулиці розташований будинок, який був збудований за ініціативою земського лікаря Шиндлера на кошти повітового земства як Костянтиноградська земська лікарня у 1914 році.

Лікарня була з рентген-кабінетом, лабораторією та пологовим приміщенням. Зараз частина приміщення майже зруйнована, а в іншій частині знаходиться дитяча консультація.

Поруч знаходиться центральна районна лікарня. Чотирьохповерхова будівля була побудована за сприянням колишнього завідуючого лікарнею заслуженого лікаря України Мізгера А. А.