Цивільний шлюб
Визначення поняття цивільний шлюб в українському законодавстві відсутній. Натомість, в нормативно-правових актах та судовій практиці визначається термін фактичні шлюбні відносини, цивільний шлюб. Із набранням чинності Сімейним кодексом України в 2004 році цивільний шлюб став майже прирівняний до офіційного. Проте на практиці цивільний шлюб має гострі підводні камені.
Перше питання – як встановити походження дитини. Стаття 52 Конституції України та стаття 142 Сімейного кодексу України визначає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. У випадку цивільного шлюбу походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається: за заявою матері та батька дитини; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду.
Наступне питання- аліментні зобов’язання. Стаття 91 Сімейного кодексу України передбачає можливість отримання аліментів у випадку «фактичних шлюбних відносин». Однак, законодавство вимагає щоб відносини між жінкою і чоловіком мали тривалий характер, а також визначає окремі умови, за яких може виникнути право на утримання. Так, на аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їй спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком, від якого вона хоче отримати аліменти. Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні.
Наступне питання- це поділ спільного майна. Відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Спільне майно чоловік та жінка мають право поділити, як в добровільному порядку шляхом укладення нотаріально посвідченого договору та визначення частки майна, що належатиме кожному з них, так і в судовому порядку. Але тут виникають певні труднощі. Для визнання права спільної власності на майно набуте у цивільному шлюбі необхідно в судовому порядку довести факт спільного проживання, а також те, що майно набуте внаслідок саме спільної праці цивільного подружжя та особа, яка прагне визнати право на таке майно зробила грошовий вклад у його придбання. Щоб уникнути такого становища необхідно в договорі купівлі- продажу одразу зазначати двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними. Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників.
Наступне питання- це спадкові правовідносини. У цивільному шлюбі найчастіше трапляється так, шо після смерті одного з подружжя другий має досить примарні шанси успадкувати майно спільно набуте за період проживання в цивільному шлюбі. Згідно зі статтею 1264 цього Цивільний кодекс України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Для того щоб мати право на частину спадщини, а саме на майно що спільно набуте за час цивільного шлюбу знову ж таки необхідно звертатись до суду і доводити факт проживання зі спадкодавцем однією сім’єю і факт спільного набуття разом з ним спірного майна. Ще одним способом зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права спадкування є те, що за умови якщо спадкоємець протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Для цього необхідно довести, що спадкодавець був хворий, потребував опіки і матеріальної допомоги, яку особа йому надавала. Для того щоб спростити процес спадкування цивільний чоловік та дружина можуть укласти заповіт, яким фактично забезпечать спадкові права один одного.
За більш детальною інформацією та необхідною консультацією Ви можете звертатися до відділу «Красноградське бюро правової допомоги» Харківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: м.Красноград, вул.Бєльовська,90,3 поверх, каб.30, контактний номер телефону 7-05-29 та за телефоном гарячої лінії системи БПД 0 800 21 31 03.