Травма на виробництві

Травма на виробництві завжди неприємність, а іноді трагедія. Гинуть, стають інвалідами тисячі здорових, частіше молодих людей, які могли б створювати сім’ї, ростити і виховувати дітей. І в кожному нещасному випадку хтось винен. Дуже часто звинувачується сам потерпілий..

Для багатьох роботодавців визначення ступеня вини потерпілого є мало не головним питанням, навіть, метою при проведенні розслідування нещасного випадку на виробництві. У багатьох випадках це видається необгрунтованим і не правомірним. Мова тут піде про нещасні випадки, що розслідуються комісією підприємства, тобто травм, що не відносяться до тяжких, тяжких групових і смертельних. Такі нещасні випадки розслідує комісія під головуванням державного інспектора з нагляду за охороною праці за участю представників фонду соціального страхування, де тиск керівництва виключено і можуть мати місце тільки ненавмисні помилки.

Головним завданням проведеного розслідування на виробництві є визначення дійсних причин нещасного випадку. Це сприяє прийняттю ефективних профілактичних заходів щодо недопущення в майбутньому подібних нещасних випадків. Однак на практиці часто причини нещасних випадків взагалі не встановлюються або формулюються невірно. Доходить до того, що постраждалого просто залякують: порушив вимоги безпеки – покараємо, позбавимо премії, і врешті-решт звільнимо,  при першій можливості.

І бідолаха потерпілий пише пояснювальну, беручи всю провину на себе, а то і взагалі погоджується на підробку. Травму оформляють як побутову. Всім добре! Адміністрації не треба проводити розслідування і складати акт форми Н-1, псувати показники роботи, потерпі­лий не втратить премії і залишиться на роботі.

На жаль, це в даний час вже стало системою.

Що таке «вина» потерпілого? Які покарання його чекають за отриману травму? Хто і як визначає ступінь вини потерпілого?

За законом України «Про обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань» передбачено, що встановлення ступеня вини потерпілого покладено на комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві.

Головними ж критеріями визначення вини потерпілого є дії адміністрації щодо забезпечення безпеки на даному підприємстві. Чи все вона зробила зі свого боку, що б працівник не отримав травму? А саме:

• з потерпілим було проведено вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці та повторний інструктаж;
• потерпілий перед допуском до самостійної роботи пройшов стажування та навчання з охо­рони праці;
• фахівці, що проводили інструктаж, навчання та перевірку знань, самі володіють достатніми знаннями і мають посвідчення з охорони праці;
• розроблені, узгоджені та затверджені інструкції з охорони праці, що діють на підприємстві в повній мірі відображають відповідні вимоги, що пред’являються до нормативно-правових актів з охорони праці;
• обладнання, що має відношення до нещасного випадку справно, сертифіковане, допущено до експлуатації, є паспорти і інструкції по експлуатації;
• потерпілий забезпечений повністю відповідно до норм засобами індивідуального захисту, навчений правилам користування ними.

Ось ті питання, які повинні члени комісії задати керівництву підприємства на першій стадії розслідування, а не намагатися все це з’ясувати з пояснювальної у потерпілого А у нас часто забувають, що люди працюють в лахмітті, не навчені, по архіорадянській технології, яка називається «авось», «мабуть» і «як-небудь» або «голота на вигадки хитра». І ми ще хочемо звинуватити потерпілого, якого не навчили, не дали спеціальний одяг, 313.

Так що ж таке «особиста необережність» потерпілого? Фа­хівці сходяться на думці, що це сукупність де­кількох обставин:

• свідоме порушення потерпілим правил безпеки праці внаслідок особистої недисциплі­нованості, самовпевненості;
• знаходження потерпілого в стані сп’янін­ня, яке стало головною або єдиною причиною по отриманій травмі;
• порушення потерпілим вимог безпеки, як­що це не було викликано необхідністю прийнят­тя екстрених заходів з порятунку життя і здо­ров’я, як свого, так і інших людей.

Тільки з огляду на це, комісія може вирі­шити головне питання «Хто винен?».

Страх потерпілого, що він у чомусь винен, не повинен бути причиною особистого роду угодовства з адміністрацією з приховування нещасного випадку на виробництві перекваліфікувавши її в травму побутову. Причому така «операція» відбу­вається, як правило, на рівні майстер – робітник.

Правильно проведене комісією розслідування зі складанням акту Н-1, впли­ває на розмір страхових виплат потерпілому.

Страхові виплати це гарантія матеріального забезпечення постраждалого і, в подальшому, на випадок, наприклад, інвалідності, яка може на­стати в майбутньому, як наслідок травми. Якщо ж травма не буде розслідувана і визнана як не­щасний випадок на виробництві, то потерпілий може залишитися ні з чим. Ось чого треба бояти­ся або хоча б задуматися над цим.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві